|
Зацікавить шанувальників старожитностей історія села з не надто милозвучним сучасним ім’ям – Погоріла, що завдячує своїй буремній історії, яка досить жорстоко і немилосердно пройшлася поцій землі. А колись Погоріла була Романівкою. У ХVІ ст. на цих землях стояв могутній дубово-липовий ліс Дубина. І доходив він аж до самої річки Лісової. Вподобав це мальовниче й безлюдне місце гайдамака-кочівник Кизима. У 1657 р. його нащадки звели з дуба п’ятиглавуbцеркву Святої Покрови, яка достояла неушкодженою аж до радянських часів. Бунтарський дух, який залишили предки-гайдамаки не раз нагадував про себе у його мешканців. Мабуть недарма ці неспокійні землі граф Потоцький збув іншому шляхтичу Бенедикту Ліпковському. Його син, Серафим збудував тут велетенськийbзамок. Та тільки-но остання цеглина застигла в стіні будинку, як погорільці згадали, чиїх вони батьків діти. Ні, не загорівся панський маєток. Але селяни почали вимагати від пана Ліпковського підвищення платні,страйкували і тижнями не йшли на панське поле. Свій бунтарський характер погорільчани проявляли ще не раз. З 1917 по 1920 рр. переважна більшістьbмісцевих селян підтримували УНР, а пізніше Директорію на чолі з Петлюрою. У період громадянської війни, коли Умань захопили більшовики, на підтримку Петлюрі вирушила чимала група погорільчан. Додому вони повернулися побитими і зраненими. Про те, що більшовицьку владу в селі не надто шанували, розповідає віршований куплет, який дійшов до наших днів: Ховайте хліб, ховайте сало І самогонку, мужики! Бо на село вже наступають Червонобільшовики. Радянська влада відповіла «взаємністю»:десятки сімей «куркулів» та одноосібників заслали до Сибіру. Більше 350 мешканців загинуло від голодомору. Багатьох репресували. ( за матеріалами irp.vn.ua/!_ata/data/44.pdfb) 20 червня 2011 16:38 |
1 жовтня 2015
|
Тексти обрядових пісень, записаних в селі Погоріла, наведені у цьому відсиланні http://swit.tk/publ/... |
11 листопада 2011
|
| Закрити |
